На створення цього треку мене надихнуло випадково знайдене відео, на якому зафіксовано діалог двох космонавтів під час польоту. У розмові один з них вимовив фразу: «Ми живемо, поки ми працюємо. Ми живемо, поки ми літаємо». Ці слова дали мені перший імпульс. У світлі всього, що відбувається навколо, мені вперше захотілося написати щось дійсно добре і життєствердне. Про людське призначення, про внутрішню свободу та подолання всіх тих складнощів і проблем, які тиснуть на нас. Нескінченність не в порожнечі, що під ногами, а там — у небесах. Ми живі, поки ми можемо літати.

Пісня була вже майже готова, коли під час виступу на фестивалі Polyana у Закарпатті відбулася знакова зустріч з гуртом Deep Forest, музикантами, чиї альбоми мали найбільший впив на звучання ONUKA. Трохи пізніше лідер Deep Forest Ерік Муке приїхав до нас у студію, послухав демо-записи і був вражений. У фінальну версію VSESVIT він додав буквально кілька звуків.

Світ витканий з протиріч. Медіа і політики множать їх, роз’єднуючи людей, родини, суспільство в цілому. Коли в світі стає занадто багато агресії, маніпуляцій і брехні, лави інформації перетворюються на нічого не значущий білий шум. Крізь цю стіну звуку важливо почути людський голос. Голос кожного з нас. «В нас голос є, ми не німі». Ті, кому є що сказати, не повинні мовчати. Ті, хто шукає, — знають істину. Істина завжди одна. Наш найсильніший інструмент — це GOLOS.

Ті, хто уважно стежить за творчістю ONUKA, вже добре знають ANIMAL. Пісню можна було почути під час живих виступів. Для мене це особливо важливий трек. Свого роду — символ еволюції саунду ONUKA.

ANIMAL — один з найбільш ранніх треків. Його було написано ще під час роботи над дебютним альбомом проекту, і перший демо-запис звучить геть інакше. ANIMAL пережив масу трансформацій. До альбому МOZAЇKA увійшла версія, записана з оркестром НАОНІ. Зараз, записаний разом з оркестром і в такому об’ємному і потужному звучанні, він дійсно наповнився «тваринної енергією», від якої перехоплює подих. Історія ANIMAL говорить про те, що ніколи не варто боятися сміливих ідей. Адже вони відкривають перед нами нові можливості.

У цій пісні є рядок: «Новий пункт — новий масштаб». У певному сенсі, він пророкував майбутнє. Окремі музичні фрагменти було записано у найнесподіваніших місцях. Усе почалося з партії піаніно. Її награли прямо в гримерці Одеського оперного театру, перед концертом ONUKA з НАОНІ. Дзвін посуду записано на березі Дніпра. А сопілку і дрім драм — в Індонезії.

Так з навколишніх звуків народжується жива, органічна музика. У фіналі композиції кілька разів повторюються слова: «Життя минає, життя триває».

STRUM присвячено бабусі Нати — близькій і важливій людині в її житті.

Цей трек, мабуть, найбільш легкий і танцювальний в усьому альбомі. За своїм настроєм — немов перші промені весняного сонця. І тому є причина. Цю пісню я присвятила своєму коханому чоловіку — саунд-продюсеру ONUKA Євгену Філатову.

Він звучить так, як і моя любов.

У моїй творчості багато відсилок до аварії на ЧАЕС — сингли 1986 и VIDLIK. У 2016 році сталася важлива подія. Мені пощастило пройти тижневу практику на станції та зануритись у реальне життя людей, що сьогодні працюють на ЧАЕС. Враженням від візиту стало відео Mainland. На той час у Зоні працювали спеціалісти з різних країн. До здачі у експлуатацію готували арку, що мала накрити четвертий енергоблок ЧАЕС. Головна мета — замінити саркофаг, який було встановлено ще у 1986 році. Термін його експлуатації добігав кінця. Восени минулого року це нарешті сталося! Гігантський купол у 110 метрів заввишки та вагою 36 000 тон накрив трагічно відомий енергоблок. Арка стала найбільшим у світі пересувним наземним спорудженням. Термін її експлуатації — 100 років. Не стане нас, не стане тих, хто її будував, та арка продовжить стояти та захищати людей від повторення однієї з найжахливіших трагедій ХХ сторіччя. На мій погляд, це епохальна подія, яка незаслужено залишилась непоміченою.

Цей лаконічний інструментальний трек ARKA — спроба передати дитячий захват та здивування перед гігантською, монументальною спорудою. І, разом з тим, захоплення масштабом думки і самовідданістю людей, що її побудували. Струнний оркестр і терменвокс роблять його казковим. ARKA звучить, як Дебюссі і музика з диснеївських мультфільмів одночасно.

Меседж GUNS DON’T SHOOT не пов’язаний з подіями в Україні. Ця пісня про глобальний стан справ у світі — від давніх часів до сьогодні.

Ми живемо в епоху бурхливого технологічного прогресу, але при цьому все ще далекі від справді значущого кроку в розвитку нашої цивілізації.

Подальша еволюція людства не у нових технологіях і навіть не в освоєнні космосу. Вона — у відмові від ворожнечі, агресії, нетерпимості та насильства. Ці явища, на жаль, всюди. А сама форма їх прояву сьогодні може бути дуже різною. Не випадково на обкладинці синглу GUNS DON’T SHOOT зображено різні види зброї. Не тільки камені, палиці, гвинтівки і гранати, але і менш очевидні атрибути сучасних конфліктів: атом, рупор, алкоголь, сигарети і лайки в соціальних мережах.

Влітку 2017 року ірландська співачка Шинейд О’Коннор, знаходячись, у своєму номері в мотелі в Нью-Джерсі, записала і опублікувала спонтанне відеозвернення. Це був крик про допомогу людини, що знаходиться у справжньому розпачі. Відео викликало широкий резонанс, у лічені дні його подивилися два мільйони глядачів.

Самотність публічних людей — тема, про яку не прийнято говорити вголос. Відомі люди: музиканти, артисти — повинні служити прикладом для інших. Їм не можна здаватися слабкими, вразливими. Але ж ця проблема дійсно існує. Людині, що опиняється в центрі уваги, складно впускати у свій світ нових людей. Важко відкриватися їм і вміти відрізняти — хто говорить дійсно з тобою, а хто лише з твоїм медійним образом. ALONE — про це.

Я написала цей трек у день, коли не стало Кузьми…

ALL FRIENDS — пісня про друзів, які рано чи пізно йдуть з нашого життя. У приспіві можна почути слова «Наче криги, надто крихкі». З перших секунд — дивні глухі звуки. Це звук ламких крижин. Його записано наживо. З численних варіацій цього звуку побудовано всю ритмічну конструкцію пісні.

Також у цьому треку можна почути кілька посилань на відомих поетів — Кірсанова та Блока.

Історія закінчується тим, з чого все починалося. MOZAЇKA склалася. У якості інтро до фінального треку на альбомі — архівний запис з Чернігівського театру, датований 1994 роком. Це перший виступ маленької «онуки Олександра Микитовича» в супроводі оркестру. Мій виступ.

У VATRA — ціле життя. Клубна ейфорія нульових. З першими ударами біта в голові вибухає яскравий букет асоціацій: Лоран Гарньє, Banco De Gaia, Schiller, Франсуа Кеворкян, Underworld… перші треки The Maneken. Перші модні клуби Києва — стильна музика і щасливі люди, які готові чути і, нарешті, приймати. Перші зірки «електронної хвилі». Проект Tomato Jaws. Вогні нічного Києва, рейви, фестивалі, море, танці на піску, світанок. Спокій: дивний звук, що тремтить. Так дзвенить тиша. Час прислухатися до себе, до голосу всередині. У цій тиші маленька «онука» перетворюється на ONUKA. І все триває далі.